24квітня о 13.30 у приміщенні сільської бібліотеки для учнів 8 – 10 класів провели годину пам’яті «Дзвони Чорнобиля стогоном гудуть,щоб від нещастя весь світ уберегти».
Луг не тішить вже зелен – рутою
В поле й гай заходити не можна
Кожна квітка дихає отрутою,
Стронцієм налита квітка кожна.
Це – земля Чорнобиля,це чорнобильські стежки,зарослі травами,якими рідко зараз ступає нога людини,Чорнобиль. Слово це стало символом горя і страждань,покинутих домівок,розорених гнізд,здичавілих звірів. А 28 років тому це було звичайно українське містечко,яких сотні в Україні. Здавалося,що красу цього куточка українського Полісся ніщо не затьмарить.
О першій годині двадцять три хвилини сорок секунд,коли всі спали безтурботним сном, над 4 реактором Чорнобильської АЕС несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву. Відлік часу став уже далеко не мирним,а бойовим і пішов на години,хвилини,секунди. Мирна щаслива весна перестала існувати для українського народу.
На годину пам’яті запросили учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Драгун А.М. та Турчина А.С. Вони поділилися спогадами про пережите. Учні з величезною зацікавленістю слухали розповіді наших героїв.
Б’ють тривожним набатом дзвони Чорнобиля… Вони нагадують: Пам’ятайте! Хай не повториться!
Хай земля зацвітає навесні пишним буйством кольорів, хай пнуться до сонця трави, хай повертаються з чужини журавлі,несучи на крилах радість зустрічі з рідною землею. Хай кожен новий день сповнює серця миром,спокоєм,одухотвореністю.
Комментариев нет:
Отправить комментарий