19.11.2013 в приміщенні школи для учнів 8-9 класів провели годину скорботи: «Пам’ятник їм вознести треба у кожному серці» присвячений 80 річниці голодомору.
Жила Вкраїна. Плакала,стогнала
Про те я твердо освідчитись берусь
За всі віки безхліб’ям не загнала
Нічого в землю Україна – Русь.
Від тих часів,коли з’явилось рало
Голодних мук не відало село
Хай неврожай – та люди не вмирали:
З двадцятим віком лихо це прийшло.
Пам’ять нескінченна книга,в якій записано все:і життя людини і життя країни. Багато сторінок написано криваво – чорним кольором. Це було не стихійне лихо,а зумисне підготовлений голодомор 1932 – 1933 років. Влада забрала у людей все. Все до останнього колоска,до останньої зернинки. Моторошно подумати,але навесні 1933 коли настав пік голоду на Україні щодня вмирало голодною смертю 25 тисяч чоловік,щогодини 1 тисяча,щохвилини 17. Голод забрав протягом 1932 – 33 років за різними підрахунками від 7 до 10 мільйонів людських життів. Про це говорили на заході Хоменко Л. та Тарасенко Н. Пам’ять про голодомор має бути вічною,як реквієм,як пересторога всім сущим на Землі.